На сайті російського Агентства Політіческіх Новостей, надибав цікаву статтю під характерною назвою «Жуть глобализации». Автор Павел Крупкін. Що сподобалось, це стислий та аргументований розбір міфу про мережеві наднаціональні структури. Найбільш цікаві моменти я вільно переказую українською мовою:
В сучасній літературі особливості взаємодії ТНК-держава викладаються як щось нове, характерне лише для сьогодення. Але слід зазначити що історія дає багато аналогічних прикладів, держава завжди стикалася та взаємодіяла з мережевими організаціями. В Європі до Нового часу аналогами ТНК та "мережевих структур" можна вважати Римо-Католицьку церкву, чернечі ордени, масонські ложі, торгові та фінансові компанії. У європейській історії є приклади коли держава нищила мережеві структури (ліквідація тамплієрів, вигнання єзуїтів), але нема жодного прикладу перемоги ТНК над державою. Максимум чого могла досягнути мережева структура то сильний вплив на державу через інфільтрацію своїх членів (масони, єзуїти) або на корупції. І це засвідчує фундаментальну сутність цієї взаємодії: держава контролює територію а мережева структура - функцію. Навіть якщо мережева структура вирішить ліквідувати державу, і якщо їй це вдасться, то вона буде вимушена взяти під контроль цю територію, тобто стати державою. В наслідок цього держава лишиться лише можливо змінивши форму чи устрій. Отже основний глобалізаційний конфлікт пролягає не по лінії держава-ТНК, а держава-держава. Розвиток інфраструктури (транспорт комунікації) "стиснули" світ. Сучасна ситуація нагадує Середньовіччя, коли господарча активність та комунікації переросли кордони дрібних феодальних утворень. Ця бурхлива епоха завершилась створенням сучасних державних утворень що відповідали рівню розвитку комунікацій та технологій. Зараз ми спостерігаємо новий етап укрупнення. Цей процес вже йде, ЄС напроцьовує досвід такої еволюції. Саме міждержавна площина наповнює конфлікт держава-ТНК новою площиною. Конфлікт периферійної держави з американською чи європейською ТНК. Але тут ТНК виступає не самостійним гравцем а агентом відповідної метрополії. Немає сенсу говорити про руйнацію національної держави. Нас чекає руйнація слабких держав що будуть поглинатися наддержавними утвореннями. Продовжуємо аналогію з середньовіччям. У світі виділяться одна чи кілька столичних областей, розвинуті культурні центри, а разом з тим околиці та провінції. Зараз розгортається боротьба різних регіонів за своє місце в глобалізованому світі.
На при кінець автор пропонує замислитись - яке місце хоче в майбутньому глобалізованому світі зайняти Росія.
Я пропоную замислитися - а яке місце чекає в тому глобалізованому світі Україну? Провінція ЄС? Східноєвропейський анклав США? Південно-Західна філія РАО Газ-Нафто-Алюміній? Північною частиною Халіфату? У кожного цього варіанту дуже багато мінусів, дуже мало плюсів. Гірше за все опинитися ніким. Нейтральною територією. Але саме до того ведуть нас обставини. Обирайте панове - чи провінція чи "дике поле".
четвер, 13 грудня 2007 р.
Трохи про глобалізацію та ТНК
Опубліковано
Святослав Денисенко
о
21:11
Мітки: аналітика, глобалізація, україна
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар