Ну що? Ще трошки повоюємо у космосі?
Сьогодні виповнюється рік з моменту випробування космічними військами КНР протисателітної зброї. 11 січня 2007 року китайський снаряд вразив метереологічний сателіт. Цій роковині присвячена стаття доктора Джефрі Фолдера з Мастеха що обіймає посаду аналітика з стратегічних озброєнь у конгресі США.
Пан доктор дав новий та досить цікавий погляд на перспективи збройного протистояння США та Китаю у космосі. На мою думку це досить обґрунтоване та корисне дослідження. Ось основні моменти на яких я зосередив увагу:
Останнім часом зростає занепокоєння залежності збройних сил США від сателітів. Фактично уся розвідка, зв'язок, системи наведення зброї, координація дії від тактичного до стратегічного рівня зав'язана на сателітах. Починаючи з 2001 року зростає панічне очікування космічного Перл-Харбору, коли ніщивний удар по орбітальному угрупованню зробить Америку беззахисною а її збройні сили безпорадними. Успішне випробування Китаєм протисателітної зброї додало занепокоєння людям вільного світу та радості його ворогам.
Застосована Китаєм система була більш досконала ніж аналогічні американські чи советські системи часів холодної війни. Була досягнута надзвичайна точність ураження цілі. Автор вважає що для наведення на ціль була використана оптична система яка працює за рахунок відбиття сонячного світла.
Найбільш вірогідним конфліктом найближчих років може розгорнутися навколо Тайваню. Китай не прийме будь які спроби Таваню формалізувати свою незалежність, Америка за будь яких умов вступиться на захист демократичного та вільного острова. У разі виникнення конфлікту Китай буде намагатися одним ударом вивести максимальну кількість сателітів Джі-Пе-єС та геостаціонарних сателітів зв'язку щоб забезпечити перевагу на ТВД, уникнути ударів американських ВПС та крилатих ракет по місцям зосередження сил вторгнення підготованих до нападу на демократичний Тайвань.
Але ефективно ураженими з мобільних установок можуть бути лише низькоорбітальні сателіти, переважно розвідувального призначення. Ключовими для дій американських сил є угруповання Джі-Пе-єС трансляторів (висота орбіти понад 20000 км) та сателіти зв'язку (відповідно понад 40000 км). Для ураження цих цілей необхідно виводити зброю на дуже високу орбіту а це можна виконати лише з використанням потужних ракетоносіїв. Наразі Китай може одночасно підготувати до старту не більше чотирьох ракетоносіїв, до того ж всі ракетобудівні підприємства та стартові комплекси знаходяться під постійним спостереженням та можуть бути уражені високоточною зброєю. Накопичення Китаєм запасу потужних носіїв буде виявлено розвідкою і буде означати підготовку Китаю до космічного наступу.
На 2007 рік США мають на орбіті 36 сателітів Джі-Пе-єС (для функціонування необхідно мінімум 24) до того найближчими роками заплановано вдвічі ущільнити мережу сателітів Джі-Пе-єС. 23 військових сателіта зв'язку, кільканадцять високоорбітальних розвідувальних сателітів, ще американським корпораціям належить більше 90 цивільних сателітів зв'язку, вони не тількі можуть але й вже використовуються Пентагоном, 84% трафіку з окупаційними силами у Месопотамії іде через цивільні сателіти.
Якби прямо зараз Китай мав чотири носія з чотирма протисателітними системами на кожному - тобто разом 16 одиниць і кожна з них уразила б один з Джі-Пе-єС сателітів (шо є дуже теоретичним та натягнутим припущенням, навіть тоді лишившися 16 сателітів та терміново поповнення угрупування дозволили б швидко відновити поле Джі-Пе-єС трансляції у районі Тайваню. Максимум чогоб досяг Китай то кількагодинного вікна, але збройні сили США мають достатньо засобів наведення як то АВАКС чи БПЛА щоб компенсувату ту перевагу а повне відновлення Джі-Пе-єС поля поверне на голову китайців тисячі крилатих ракет та керованих бомб.
Інший сценарій передбачає потужний напад на системи зв'язку, так само теоретично знищивши вісім військових сателітів над ТВД та вісім найбільш потужних комерційних, потужності решти каналів з запасом вистачить для передачі 14 міліардів бітів на секунду. Підчас наступу на Месопотамію загаліний потік інформації сил коаліції не перевищував 3 млрд біт.
Масовий напад на сателіти стратегічного спостереження що включені до системи ПРО Америки автор вважає малоймовірним. Такий наступ буде розцінений як атака самої території США і може викликати маштабний упереджувальний удар всім стратегічним потенціалом.
Більшу небезпеку може становити атака на низькоорбітальні сателіти фото та радарної розвідки. Їх можна нищити використовуючи мобільні пускові установки. Але зміна траєкторій, активне маневрування, постійне поновлення втрат можуть зменшити наслідки атак. Можливі вікна компенсує розвідка з використанням стратегічних БПЛА.
США можуть вдатися до чисельних методів захисту орбітального угруповання. Починаючи від глобальних планів виведення на орбіти сателітів-захисників що будуть супроводжувати стратегічні об'єкти, використання протиракет системи ПРО для перехоплення протисателітних комплексів. Нищення системи радарного спостереження Китаю у поєднанні з незначною зміною орбіт та швидкості сателітів зменшить влучність китайських систем.
Взагалі автор вважає що все не так погано. Те що Китай має для справжньої війни малувато, а поки надбає більше США посилять як чисельність сателітів так і створять дієві захистні системи.
Але от що турбує - наслідком масштабної космічної війни буде досить несподіваний фактор - усі основні орбіти можуть врешті решт на довгий час засмітитися тисячами, абож навіть міліонами уламків сателітів, анти-сателітів, сателітів-захисників. Це може дуже ускладнити орбітальну навігацію.
Сьогодні виповнюється рік з моменту випробування космічними військами КНР протисателітної зброї. 11 січня 2007 року китайський снаряд вразив метереологічний сателіт. Цій роковині присвячена стаття доктора Джефрі Фолдера з Мастеха що обіймає посаду аналітика з стратегічних озброєнь у конгресі США.Пан доктор дав новий та досить цікавий погляд на перспективи збройного протистояння США та Китаю у космосі. На мою думку це досить обґрунтоване та корисне дослідження. Ось основні моменти на яких я зосередив увагу:
Останнім часом зростає занепокоєння залежності збройних сил США від сателітів. Фактично уся розвідка, зв'язок, системи наведення зброї, координація дії від тактичного до стратегічного рівня зав'язана на сателітах. Починаючи з 2001 року зростає панічне очікування космічного Перл-Харбору, коли ніщивний удар по орбітальному угрупованню зробить Америку беззахисною а її збройні сили безпорадними. Успішне випробування Китаєм протисателітної зброї додало занепокоєння людям вільного світу та радості його ворогам.
Застосована Китаєм система була більш досконала ніж аналогічні американські чи советські системи часів холодної війни. Була досягнута надзвичайна точність ураження цілі. Автор вважає що для наведення на ціль була використана оптична система яка працює за рахунок відбиття сонячного світла.
Найбільш вірогідним конфліктом найближчих років може розгорнутися навколо Тайваню. Китай не прийме будь які спроби Таваню формалізувати свою незалежність, Америка за будь яких умов вступиться на захист демократичного та вільного острова. У разі виникнення конфлікту Китай буде намагатися одним ударом вивести максимальну кількість сателітів Джі-Пе-єС та геостаціонарних сателітів зв'язку щоб забезпечити перевагу на ТВД, уникнути ударів американських ВПС та крилатих ракет по місцям зосередження сил вторгнення підготованих до нападу на демократичний Тайвань.
Але ефективно ураженими з мобільних установок можуть бути лише низькоорбітальні сателіти, переважно розвідувального призначення. Ключовими для дій американських сил є угруповання Джі-Пе-єС трансляторів (висота орбіти понад 20000 км) та сателіти зв'язку (відповідно понад 40000 км). Для ураження цих цілей необхідно виводити зброю на дуже високу орбіту а це можна виконати лише з використанням потужних ракетоносіїв. Наразі Китай може одночасно підготувати до старту не більше чотирьох ракетоносіїв, до того ж всі ракетобудівні підприємства та стартові комплекси знаходяться під постійним спостереженням та можуть бути уражені високоточною зброєю. Накопичення Китаєм запасу потужних носіїв буде виявлено розвідкою і буде означати підготовку Китаю до космічного наступу.
На 2007 рік США мають на орбіті 36 сателітів Джі-Пе-єС (для функціонування необхідно мінімум 24) до того найближчими роками заплановано вдвічі ущільнити мережу сателітів Джі-Пе-єС. 23 військових сателіта зв'язку, кільканадцять високоорбітальних розвідувальних сателітів, ще американським корпораціям належить більше 90 цивільних сателітів зв'язку, вони не тількі можуть але й вже використовуються Пентагоном, 84% трафіку з окупаційними силами у Месопотамії іде через цивільні сателіти.
Якби прямо зараз Китай мав чотири носія з чотирма протисателітними системами на кожному - тобто разом 16 одиниць і кожна з них уразила б один з Джі-Пе-єС сателітів (шо є дуже теоретичним та натягнутим припущенням, навіть тоді лишившися 16 сателітів та терміново поповнення угрупування дозволили б швидко відновити поле Джі-Пе-єС трансляції у районі Тайваню. Максимум чогоб досяг Китай то кількагодинного вікна, але збройні сили США мають достатньо засобів наведення як то АВАКС чи БПЛА щоб компенсувату ту перевагу а повне відновлення Джі-Пе-єС поля поверне на голову китайців тисячі крилатих ракет та керованих бомб.
Інший сценарій передбачає потужний напад на системи зв'язку, так само теоретично знищивши вісім військових сателітів над ТВД та вісім найбільш потужних комерційних, потужності решти каналів з запасом вистачить для передачі 14 міліардів бітів на секунду. Підчас наступу на Месопотамію загаліний потік інформації сил коаліції не перевищував 3 млрд біт.
Масовий напад на сателіти стратегічного спостереження що включені до системи ПРО Америки автор вважає малоймовірним. Такий наступ буде розцінений як атака самої території США і може викликати маштабний упереджувальний удар всім стратегічним потенціалом.
Більшу небезпеку може становити атака на низькоорбітальні сателіти фото та радарної розвідки. Їх можна нищити використовуючи мобільні пускові установки. Але зміна траєкторій, активне маневрування, постійне поновлення втрат можуть зменшити наслідки атак. Можливі вікна компенсує розвідка з використанням стратегічних БПЛА.
США можуть вдатися до чисельних методів захисту орбітального угруповання. Починаючи від глобальних планів виведення на орбіти сателітів-захисників що будуть супроводжувати стратегічні об'єкти, використання протиракет системи ПРО для перехоплення протисателітних комплексів. Нищення системи радарного спостереження Китаю у поєднанні з незначною зміною орбіт та швидкості сателітів зменшить влучність китайських систем.
Взагалі автор вважає що все не так погано. Те що Китай має для справжньої війни малувато, а поки надбає більше США посилять як чисельність сателітів так і створять дієві захистні системи.
Але от що турбує - наслідком масштабної космічної війни буде досить несподіваний фактор - усі основні орбіти можуть врешті решт на довгий час засмітитися тисячами, абож навіть міліонами уламків сателітів, анти-сателітів, сателітів-захисників. Це може дуже ускладнити орбітальну навігацію.
Powered by ScribeFire.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар