творчі пляни

Мене як і всіх колбасить від Косова. Не від обурення. Не від жалю у сердці чи сльоз на очах. Ні. Мені похеру шо вони там один з одним витворяють. Набридли! Реально. За ці сто з гаком років сербський народ трохи перенапряг балкани, європу та врешті решт весь світ. Війна за віною, геноцид за геноцидом. Всі ріжуть всіх. І в центрі всього цього божевілля гордий серський народ. Забембали.
Перша світова, друга світова, сумашедша різанина 90-х, єдинна за всю історію післявоєнної європи повномаштабна війна - НАТО vs Югославія... і тепер у всіх новинах, на всіх стрічках та блогах бла-бла-бла Сербія, бла-бла-бла Косово.
Всьо, сяду і напишу про них всьо шо думаю. Всю правду розкажу. Звідки це все взялося і як це все було.
І головне про те як цей шматок гір, долин, річок та пляжів вже 150 років псує кров європі та шкодить європейській справі. Одне зауваження нема ЖОДНОЇ балканської країни до якої серби б немали історичних чи територіяльних претензій, нема Ж-О-Д-Н-О-Г-О народу з яким серби у 20-ст не воювали.
П.С.
Власне проти самих сербів я нічого не маю, але спробую розібратися сам і спробую розповісти вам, чому будьяка буча, будьяка хрень в історії південної європи без них не освятилася. Жертви чи злочинці, завойовники чи завойовані, хороші чи погані, вчора, позавчора, сьогодні та завтра, в новинах в книжках всюди серби, самісеньки серби.