Я дуже поважаю цього дядька. Справжній боєць. Справжній патрот. Для мене він завжди буде символом - що можна досягнути коли перед тобою стоїть справжня, чиста, свята, ідеалістична мета. Він хотів зробити кубінський народ господарем своєї землі. Чи вдалося це йому? Певно що ні. Але на 100% він досяг максімуму того що взагалі було можливо досягнути в той час і тими силами. Я західник, америкофіл, атлантіст та ліберал, але я схиляюся перед величю цієї людини. Перед його шляхом до мети. Мені байдуже що Куба Фіделя була не самою вільною країною, що він був комуністом (питання чи був?), що він був ворогом Америки номер один. Байдуже. Головне що він хотів змінити долю свого народу на краще, і він змінив. Перевернув історію країни догори ногами. Фідель комуніст? Ніфіга! Кастро самий справжній "нацик", патріот своєї батьківщини. Комунізм то метод, мета - вільна Куба. Такі люди роблять історію, такі люди змінюють світ на краще.
Як це починалось? Освідчений та молодий ідеаліст вирішив що в його країні щось треба міняти. І просто став це робити. Як міг. Штурм казарм Монкада - безглузде дійство. А потім? На що розраховував Кастро коли висадився з кількома десятками "бійців" на Кубі? На що? Але він вижив, протримався і переміг! Це було чудово. Магічно. Таке буває тільки у дешевих бойовиках, але він це зробив!
Що сталось? Америка накосячила, накосячила відверто. Наробила помилок. Набила гуль. І багато чому навчилася. Більше таких косяків небуло. Але не простила Фіделю те приниження. Все могло статися інакше. Поговорили-побалакали, в чомусь поступилися, десь домовились. Але тоді Америка не хотіла поступатись, невміла, та й з Ейка був такий карибський діпломат як з мене балерина, понаслухався дід всяких лобістів. І получили заслужену науку. Хай дякують Фіделю.
Що буде? Незнаю. Є кілька варіантів. Трохи гірші, трохи кращі. Я бажаю кубинцям мудрості та виваженості. Кубинські "почвеннікі" будуть штовхати Рауля до закуклювання у "осі зла" Каракас-Тегеран-Пьхеньян, чи щось виграє від того кубинський народ крім подачок від Чавеса? Флорідські емігранти будуть тиснути на на американський уряд, примушувати його до жорсткої, нереалістичної позиції що до Куби, це шкідливий шлях для Америки по "старих граблях".
Але то справа майбутня. А зараз шануємо заслуженого пенсіонера кубинської національної революції. В українській історі до Кастро по маштабу дій (не по успішності) дотягне хіба ясновельможний Богдан.
четвер, 21 лютого 2008 р.
viva cuba
Опубліковано
Святослав Денисенко
о
01:36
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар