ужос

Десь місяць тому назад прочитав спогади Петра Палія - "Запіскі пленного офіцера" - текст можна знайти у багатьох мережевих бібліотеках. Першоджерело - легендарна Мілітера. Перетравлював ці спогади дуже довго. Жесть, жах, кошмар. Я історик за фахом і багато читав про трагедію полоненних 1941 року. Але ці спогади мене потрясли. Такий спокійний, методичний виклад подій осіні-зими-весни 1941-1942 років. Дуже раджу прочитати всім. Особливо восхіщающімся третім райхом.
Отож. Петро Палій українець, киянин, інженер. Дітя "українізації", за що навіть встиг загриміти на півроку у слідчу тюрму ГПУ зі звинуваченням у УБН. Бо падлюка українські газети та книжки получав коли працював десь у Росії на будівництві. Попав під передвоєнну мобілізацію. Потрапив у ОБВО на будівництво укріплень. Війна, відступ, полон. А далі почалося. Табір для військово полоненних. ОФІЦЕРСЬКИЙ ТАБІР. Де зиму 1941-42 років пережила лише половина полоненних. А що було в таборах для рядових??? Почитаєте про життя буття, про поліцаїв з числа советських офіцерів, про "український барак", про спец барак для євреїв та комісарів, про німців.. Я був в шоці. Мій рідний дід пропав без вісті у 1941 у києвському котлі. Я сподіваюсь що він загинув, бо краще померти від кулі на рідній полтавській землі ніж заживо згнити в такому табірному кошмарі.
Кінчив це діло дядька у власівській РОА, це канешно не єсть харашо, але викрутився, вижив, осів на заході...